Ця пісня Злати Огнєвіч "Час лікує та аби спогади охололи" глибоко занурює слухача у світ емоцій та переживань ліричної героїні, яка переживає розставання з коханою людиною. Вона не може прийти до тями після втрати та постійно згадує про минуле, про часи, коли вони були разом. Описується її внутрішній конфлікт та нездатність "забути" кохану особу, незважаючи на фізичну віддаленість між ними.
У тексті пісні виражена глибока туга та ностальгія. Лірична героїня звертається до Бога з проханням з'єднати їхні дороги, попри постійну тривогу та безсонні ночі. Життя продовжується, вона намагається жити далі, відвідує маму, старається бути прикладом для друзів, але в серці вона знає, що ніколи не зможе забути кохану людину.
Основний мотив пісні — це ідея, що час має зцілювальну силу, але деякі спогади залишаються незмінними, незалежно від часу, який пройшов. Навіть коли їй кажуть "розлюби", вона відповідає "ніколи", підкреслюючи безмежну вірність та нездатність відпустити минуле. Ця пісня є виразом вічної любові, що переживає розлуку, час та відстань.