Артем ЛоікТаких Невпевнених В Бою І Самовпевнених

Пісня Артема Лоіка "Таких невпевнених в бою і самовпевнених" розгортає перед слухачем глибокий наратив про особистісне прозріння, культурну ідентичність та національну гідність. Ліричний герой розповідає про свій шлях від непевності та русифікації до глибокого переосмислення своєї ідентичності, підкріпленого референціями до української історії та культури. Він заявляє про свою непричетність до радянського минулого ("Я не червоний! Я — Багряний!") і визначає себе через призму боротьби і волелюбства, відсилаючи до постатей, які символізують українську незламність і культурну спадщину (Бандера, Симоненко, Теліга, Костенко).

В іншому абзаці пісня торкається теми культурної колонізації та асиміляції, яка призвела до втрати ідентичності ("невидимі кулі потрапляли в наші голови"). Ліричний герой висловлює жаль через своє колишнє "невидиме" прийняття русифікації, яке він починає усвідомлювати та відкидати, починаючи сповідатися та використовувати своє слово як зброю проти "рило злу".

Останні рядки пісні акцентують на необхідності пробудження та активної участі в боротьбі за власну країну та ідентичність ("якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк"). Ця пісня є закликом до самопізнання, сміливості у вираженні своєї ідентичності та відповідальності за майбутнє своєї країни, відкидаючи невпевненість у боротьбі та самовпевненість у повсякденному житті. Лоік закликає не бути байдужими до власної історії та культури, підкреслюючи важливість активної позиції та готовності до змін.