Артем ЛоікІ Все Повторюється Люди Як Уже Було

Пісня Артема Лоїка "І все повторюється люди як уже було" є глибоким і водночас болючим розмірковуванням про культурну ідентичність, втрату та відродження національної свідомості. Виконавець розповідає про свій шлях від русифікації до повного прийняття української ідентичності, символізуючи це через перехід від сприйняття себе як частини російськомовного простору до глибокої поваги та любові до української культури та історії.

В тексті пісні артист звертається до історичних постатей України, таких як Тарас Шевченко (символічно представлений через Симоненка), Олена Теліга, Ліна Костенко, а також до Степана Бандери, використовуючи їх як маяки мужності, непокори та боротьби за свободу. Ці посилання підкреслюють нерозривний зв'язок між минулим і сучасністю, демонструючи, що дух незламності та прагнення до свободи залишаються незмінними в українському народі.

Артем Лоїк також говорить про русифікацію як про "рак асиміляції", який невидимо проникає в українську культуру, змушуючи людей забувати свою мову, історію та традиції. Однак він наголошує на тому, що справжня ідентичність не може бути стерта, а може бути лише тимчасово прихована, поки не прийде час її відродження.

Пісня закінчується закликом до пробудження, до визнання і прийняття своєї справжньої культурної ідентичності. Лоїк звертається до слухачів з проханням не ігнорувати власну історію та культурну спадщину, але замість цього обіймати їх і з гордістю нести через покоління. Це пісня не лише про особистий досвід артиста, а й про загальнонаціональний процес самоідентифікації та боротьби за культурну незалежність.