Артем ЛоікНе Думав Що Напишу Пісню Як Наразі Ця Російські Фільми Вночі Книгами Долистую

Текст пісні Артема Лоіка "Не думав що напишу пісню як наразі ця" виражає глибокий особистий переосмислення ідентичності, культурної приналежності та історичної пам'яті. Через особисте зізнання автор розкриває своє переживання зміни, відчуття втрати та осмислення свого місця у світі, який змінився внаслідок агресії та культурного впливу.

На початку пісні Лоік згадує про свою минулу ідентифікацію з російською культурою, символізовану через згадку про російські фільми та книги, та як це впливало на формування особистості, навіть у контексті мови своєї дитини. Проте, в подальшому, він розкриває процес свого "пробудження" - відмови від русифікації та переосмислення власної культурної ідентичності через призму української історії та символів.

Автор акцентує на значенні боротьби за свободу, наводячи приклади українських героїв та письменників, таких як Бандера, Теліга, Симоненко та Костенко. Це не просто згадки, а спроба вкладення глибокого символічного значення в кожне ім'я, яке представляє боротьбу, непокору та віру в ідеали свободи та незалежності.

В останній частині пісні Лоік розмірковує про роль кожного індивідуума у боротьбі за свою країну та культуру, про важливість особистої відповідальності та про необхідність активної участі в захисті своїх цінностей. Він закликає не залишатися осторонь, а діяти, наголошуючи на тому, що мовчання або пасивність може бути рівноцінною зраді. Пісня закінчується піднесеним, але водночас попереджувальним тоном - про неминучість пробудження в умовах випробувань, які несе з собою історія. Це сильний заклик до самоідентифікації та самовизначення у складний час.