Ця пісня Олега Винника занурює слухача у містичний і водночас ліричний світ природи, де головним персонажем є молода вовчиця. Вона описана як сильна і незалежна, але водночас сповнена глибоких емоцій та почуттів. Перший абзац пісні передає атмосферу суворих природних умов – град, блискавиця, які символізують випробування, крізь які вовчиця захищає своїх вовчат, наголошуючи на її материнській любові та силі.
Далі ліричний наратив розгортається навколо мотиву вірної любові, яка символізується лісовим озерцем. Це метафора чистої та вічної любові, яка існує незважаючи на всі труднощі. Вовчиця, сповнена надії, звертається до зірок і місяця, вірячи, що вони почують її заклики про любов та самотність.
Останні абзаци пісні поглиблюють образ вовчиці, яка тепер представлена як удова, що тримає зграю в зубах. Цей образ втілює в собі не тільки силу та владу, але й відчай та самотність від втрати партнера. Попри трагічні обставини, вона продовжує вірити в любов, що знову з'явиться у її житті, як відображення у лісовому озері під місячним світлом. Пісня є глибокою розповіддю про втрату, надію та вічне прагнення до любові, яка здатна пережити будь-які випробування.