У цій пісні виконавець SKOFKA розкриває свою життєву філософію та досвід через образи та історії зі свого життя. Він починає з обіцянки собі залишатися вірним своїй меті, робити все на совість, навіть якщо це вимагає повільного прогресу. Музика для нього — це своєрідна йога, любов до якої виникла випадково, але він вірить, що вона принесе користь не тільки йому.
Далі він переходить до більш особистого, ділячись спогадами про складні часи, коли він і його друзі здавали метал на брухт, щоб заробити, у той час як інші намагалися обійти систему, маючи домовленості з поліцією. Це призводить до роздумів про правду і справедливість у світі, який не завжди є чесним або справедливим.
Виконавець також висловлює свою внутрішню боротьбу та пошуки сили волі, яка іноді його покидає. Він шукає натхнення в небесах, описуючи музику як ліки від болю, що завжди з ним. Музика стає його оберегом, другом, що підтримує його у всіх життєвих випробуваннях.
У заключній частині пісні артист говорить про своє прагнення досягти вершини, не зважаючи на перешкоди. Він зображує себе невпинно рухомим вперед, незалежно від обставин, прагнучи досягти своєї мети. Повторення фрази "НУМА НУМА є" може символізувати радість, ентузіазм та непереможний дух виконавця.
Таким чином, через цю пісню SKOFKA розповідає про свою непохитну рішучість, боротьбу за справедливість та важливість музики в його житті як джерела сили та натхнення. Він ділиться своєю історією не просто як спогадами, а як прикладом непереможного духу перед обличчям життєвих випробувань.