Пісня виконавця SKOFKA переносить слухача у світ особистісного зростання та самовдосконалення, наголошуючи на важливості тримати слово перед самим собою та робити речі з повагою та на совість. Лірика відображає глибоку прив’язаність артиста до музики, яку він описує як своєрідну йогу та спосіб вираження почуттів, що, на його думку, може принести користь іншим.
В одній із частин пісні згадується про непрості життєві обставини, як-от виживання в умовах міської бідності та злочинності, де автор спостерігав насильство і сам був змушений порушувати правила для виживання. Ці лінії підкреслюють внутрішню боротьбу та пошук правди в хаотичному світі.
Артист також говорить про пошук сили в собі та натхнення у небесах, що допомагає йому долати життєві виклики. Музика для нього - це не лише захист від зла, але й вірний супутник у всіх життєвих подорожах, чи то радість, чи біда. Це демонструє, як артист знаходить у музиці силу та підтримку, щоб йти вперед.
У фінальних рядках пісні SKOFKA малює образ свого стрімкого руху вперед, незважаючи на всі перепони. Він обіцяє досягти вершини, символізуючи свою непохитну віру в себе та свої цілі. Використання метафори політів, стрибків та подорожі до Говерли слугує яскравим виразом його прагнення досягати нових висот. Закінчення пісні з вигуками "НУМА НУМА Є" може символізувати радість перемоги та внутрішнього світла, яке веде його через темряву до мрій.