Текст пісні "Але ми стоїм" виконавиці Марії Бурмаки глибоко вражає та викликає сильні емоції, відображаючи біль та надію, які переживає український народ у часи випробувань. Ця пісня є виразом нескореності духу, любові до рідної землі і близьких людей. Основною темою є заклик до коханої людини, яка перебуває на фронті, повернутися живою. Пісня передає глибоку особисту тривогу за долю коханого, яка стає символом загальнонаціонального прагнення до миру та збереження життя.
У перших рядках ми чуємо висловлення прихильності до рідної землі, яка є не лише місцем народження, а й сутністю ідентичності. Співачка підкреслює, що земля та душа народу нероздільні, і саме це дає силу стояти та боротися за своє. Водночас, вона виражає глибоке почуття кохання та занепокоєння за долю коханої людини, що вирушив на захист Вітчизни.
Через увесь текст проходить мотив надії та віри в повернення коханого додому. Пісня звертається до Бога з молитвою за захист та благословення для тих, хто зі зброєю в руках захищає свою країну. Згадується і спільність українського народу, що уособлюється в образі "Україна вся як один кулак", підкреслюючи єдність та взаємопідтримку в боротьбі за мир і свободу.
Завершується пісня повторенням проникливого заклику повернутися живим, що виступає як маніфестація віри в перемогу та майбутнє, де не буде місця війні та розлуці. "Але ми стоїм" стає гімном непереможності духу, любові та надії, які незламно живуть у серцях українців.