Ця пісня глибоко занурює слухача у відчуття втрати та ностальгії за минулим коханням, яке вже не може бути відновлене. Лірична героїня сповідується у своїх почуттях до коханої особи, попри усвідомлення того, що зв'язок між ними більше не може бути таким, як раніше. Вона говорить про біль, яку приносить кохання, коли ти втрачаєш себе, втрачаєш здатність радіти простим речам, навіть красі зірок на небі.
У пісні йдеться про спроби впоратися з внутрішнім болем і розбиттям, про намагання знайти силу пробачити і відпустити минуле. Але глибока прихильність до коханої людини і спогади про спільно проведені моменти не дають їй цього зробити. Вона згадує про часи, коли вони були разом щасливі, про втрачену близькість, яку тепер можна лише згадувати.
Основною темою пісні є усвідомлення незворотності минулого і сприйняття самотності як неодмінного наслідку розлуки. Лірична героїня виражає глибокий сум і розпач від усвідомлення, що час, проведений разом, не повернеться, і що їхня любов, подібно до двох самотніх планет, втратила свій шлях у просторі відносин. Пісня залишає слухача з відчуттям суму за втраченим і нагадує про цінність моментів, проведених разом з коханими.