У цій пісні LOBODA висловлює глибокі емоції та переживання, викликані втратою кохання та розставанням. Вона говорить про біль і сум, які важко приховати або відштовхнути, підкреслюючи, що навіть зорі на небі здаються незначними, коли людина втрачає себе через кохання.
Лірика нагадує про спільно проведені ранки, які більше не повернуться, і про світло, яке гасне, залишаючи за собою лише порожні вулиці, що нагадують про минуле. Це створює відчуття втрати та ностальгії за часами, коли все було інакше.
Пісня також торкається складності прощення та бажання не повертатися до минулого, намагаючись уникнути відчуття безвиході. Виконавиця намагається висловити свої емоції та думки, але слова ніби не знаходять спільної мови, що ще більше підкреслює розрив та відчуженість.
У фінальних рядках пісні згадується час, коли пара лежала разом, щаслива та пробачена, і як сильно хотілося "падати глибоко" - занурюватися у відносини без страху та сумнівів. Але тепер вони, немов самотні планети, загубилися у просторі, втративши зв'язок одне з одним. Це підсумовує основну тему пісні - глибоке почуття втрати та неможливість повернення до тих моментів, коли все було добре.