Пісня виконавця LOBODA розгортається навколо теми втраченого кохання, суму та спроб пережити розлуку. Лірична героїня висловлює своє глибоке емоційне страждання через втрату близької людини, з якою вона ділила щасливі моменти свого життя. Вона звертається до коханого, наголошуючи на тому, що незважаючи на біль та спроби забути минуле, вона все ще відчуває глибоку прихильність до нього.
У пісні є повторюваний мотив про те, як спільно проведені ранки, що символізують минуле щастя, уже не повернуться і не зможуть вилікувати їхні рани. Вона згадує, як їм обом було щасливо разом, порівнюючи себе з "самотніми планетами у просторі", які загубились, що вказує на глибоку емоційну віддаленість та ізоляцію, яку вона зараз відчуває.
Спроби "стерти той сум, немов час не тече" свідчать про бажання зупинити час або повернутися до моментів, коли вони були разом і щасливі, але водночас усвідомлення, що минуле вже не повернути і що теперішнє самотнє існування є неминучим. Лірична героїня визнає, що їй важко пробачити коханому і дивитися у минуле, що підкреслює складність емоційного розлучення та звільнення від минулих зв'язків.
Пісня є виразом глибокого особистого болю, розлуки, але і сили волі ліричної героїні стикатися з реальністю, незважаючи на біль втрати. Вона передає універсальні емоції, з якими може ідентифікуватися багато хто, хто пережив розставання або втрату близької людини.