У пісні "Єк си будем розходити" відомої української виконавиці Alina Pash зачіпається тема розлуки, любові, традицій і обіцянок. Виконавиця вдається до символічного образу, де прощання між коханими не означає кінця, а скоріше тимчасову відсутність, що має завершитися їх знову зустріччю. Слова про те, що "ми ші си вернемо", незалежно від того, як далеко вони відійдуть один від одного, наголошують на глибокому оптимізмі та вірі у майбутнє разом.
Цікаво, що пісня використовує нетрадиційні образи, як-от "най верба груші родит", що може символізувати неможливе або неймовірне, але в контексті пісні це стає обіцянкою здійснення неймовірного. Це вказує на силу любові та віри, яка може змінити навіть найбільш непередбачувані обставини.
У наступній частині пісні згадуються "овечки-бебелечки" та "писаний ботею", що вводить елементи пасторального ідилії, символізуючи спокій та простоту життя. Водночас, згадка про "правій руці пістолєта а в лівій топорец" вносить елемент драматизму та готовності до захисту своїх цінностей та близьких, незважаючи на небезпеки.
Пісня закінчується повторенням заклику "Заспіваймо Щоби нам не банно!", що може символізувати надію на збереження зв'язку між людьми через пісню та музику, незалежно від фізичної відстані між ними. Цей повторюваний рефрен підкреслює універсальну потребу в спільноті та підтримці, а також силу культурних традицій у зміцненні взаємозв'язків між людьми. Таким чином, пісня не лише відображає особисті почуття, але й нагадує про важливість збереження традицій та культурної спадщини.