Alina PashШо Я Тобов Гину А Я Гину Погибаю

Ця пісня Аліни Паш є вираженням глибокого смислу через поетичну форму, сповнену образами та символами, властивими українській культурі. В ній відчувається прагнення до свободи, любові та зв'язку з природою, що переплітається з образами сільського життя.

У першій частині тексту мовиться про бажання співати від зараз до ранку, підкреслюючи важливість збереження традицій та зв'язку між людьми. Фраза "Єк си будем розходити, слідки заберемо" символізує повагу до місця зустрічі та обіцянку повернутися, незважаючи на розлуку.

Далі пісня звертається до природи з надією, що навіть найменш ймовірні речі можуть статися - верба може родити груші, а калина - яблука. Це висловлює оптимізм і віру в можливість неймовірного та дивовижного в житті.

Особливу увагу звернено на любовну лінію, де згадується бідашко-солодашко, що символізує об'єкт любові, який залишається в думках навіть під час повсякденних справ, як-от пасіння овець. Зображення овечок "писаний ботею" приносить відчуття наївності та неповторності кожної миті життя.

Кульмінацією пісні є вираз "А я гину, погибаю", який, можливо, символізує не стільки фізичну смерть, скільки готовність пожертвувати собою заради вищих ідеалів, таких як любов та вірність. Співець говорить, що готовий на все заради "чорнобривих", що може означати певний ідеал краси або відданості.

Закінчується пісня повторенням заклику до співу "Щоби нам не банно", що можна трактувати як прагнення до радості, єдності та втіхи у спільноті, незважаючи на всі труднощі та випробування. Це заклик триматися разом і знаходити радість у спільному співі та взаємопідтримці.