Тема пісні "Але безодні все одно чия то кров проллється" виконавця ENLEO розгортається навколо роздумів про життя, смерть та вічність. У перших рядках виражається невпевненість у завтрашньому дні та питання, чи зможуть власні творіння, метафорично представлені як пісні, жити своїм життям після смерті автора. Символіка Чорного моря, яке зранку викликає тривогу, втілює страх перед невідомістю та викликами, які можуть поглинути людину, не залишивши після себе нічого.
У середній частині пісні вводиться образ відображення на воді та чужих слідів на піску, що символізують минущість моментів та важливість залишити свій відбиток у вічності, незважаючи на те, що минуле не можна зберегти назавжди. Промінь у очах коханої особи стає провідником через темряву, а обіцянка стояти міцно до кінця символізує відданість та силу духу.
Заключні рядки пісні повертаються до теми смерті та вічного питання про те, чия кров проллється, підкреслюючи універсальність досвіду втрати та болю. Але в той же час, акцентується на спільності всіх людських доль і на тому, що в кінцевому підсумку, ми всі є частиною більшого цілого, що об'єднує нас. Повторення запитань про завтра та можливість потонути у життєвих глибинах висвітлює внутрішні боротьби та пошук смислу, що продовжує звучати у серцях слухачів навіть після закінчення пісні.