Ця пісня відображає глибокі роздуми про життя, його крихкість та необхідність знаходити опору та сенс у найскладніших моментах. Початкові рядки, де виконавець задається питанням, чи зіграють хвилі його пісні, якщо він не прокинеться завтра, відкривають тему вічності та пам'яті. Є метафора, що мистецтво та творчість можуть пережити самого творця, ставши частиною природи або історії.
У наступних рядках автор звертається до моря як до символу глибоких емоцій та неспокою, який може як поглинути, так і надихнути. Море стає втіленням внутрішніх переживань, з якими автор намагається знайти гармонію. Згадування про чужі пісні та сліди на піску наголошують на важливості особистого внеску та бажанні залишити після себе слід в історії.
Приспів пісні, де згадується потреба в часі, мила, і босі ноги на піску, символізує потребу в зупинці, роздумах та зв'язку з природою для зцілення та знаходження власного шляху. Це також про відносини та спільні моменти, які потребують часу для розквіту.
Закінчується пісня повторенням роздумів про неспокій та пошуки, що наголошує на невизначеності життєвого шляху та необхідності внутрішньої боротьби для збереження себе. Весь текст пронизаний пошуком опори, змісту та міцності у власних переконаннях та у відносинах з іншими. Символіка моря, слідів на піску та проміння в очах любові підкреслює цінність життєвого шляху та переживань, що формують нашу ідентичність.