Пісня "І світанок на вустах" виконавця NICHKA виражає глибокий патріотизм і любов до рідної землі, підкреслюючи її красу та непорушний дух народу. Перші рядки занурюють нас у пейзажі України, де синьо-жовті степи не просто краєвиди, а символи волі та нескореності, які глибоко вкорінені у душі кожного, хто пов'язаний з цією землею. Ріки, що "зашивають рани", стають образом непохитної стійкості та здатності нації до відновлення та лікування.
Подальший текст пісні переплітає особисте з загальним, звертаючись до гір, моря, близьких людей та спільноти в цілому. Вона відображає глибокий зв'язок між індивідом та його корінням, наголошуючи на тому, що без цієї єдності існування втрачає свій сенс. Водночас, пісня є виразом непохитної віри в свободу та самовизначення, які передаються з покоління в покоління, від Стуса та Симоненка до сучасності.
Завершуючи, автор використовує образ "стягу, що майорить" для підкреслення незламності та гордості за свою країну. Сила, рідність землі від Говерли до Дніпра, і здатність жити "за трьох", об'єднуючи дім, віру та надію, є ключовими моментами пісні. Вона говорить про нескореність у всіх її проявах: у бою, у пітьмі, в болі, в боротьбі, у думках та піснях. Таким чином, пісня стає гімном незламності українського народу, його волелюбності та відданості рідній землі.