Пісня "Від Говерли й до Дніпра" виконавця NICHKA є виразним гімном до нескореності духу українського народу, його глибокої прихильності до рідної землі, історії та культури. В тексті пісні говориться про символічний стяг, що майорить над синьо-жовтими степами, який є емблемою волелюбності, боротьби та відданості своїй країні. Ліричний герой пісні ділиться внутрішніми переживаннями про те, що душа наповнена почуттями, які не можна виразити словами - це гордість за свою землю, любов до рідних, спогади про батьків.
У пісні присутні посилання на важливість природних ландшафтів України, таких як гори та море, які виступають не лише як географічні об'єкти, але й як символи свободи та незламності духу. Ліричний герой порівнює себе з птахом, що літає над своєю землею, відчуваючи глибоку приналежність і свободу.
Окрім природи, важливу роль в пісні відіграють також постаті Василя Стуса та Василя Симоненка, які символізують нескореність українського народу в боротьбі за свою ідентичність і свободу. Ці постаті нагадують, що сила духу та прагнення до свободи - це те, що передається з покоління в покоління.
Пісня закінчується на позитивній ноті, акцентуючи на важливості віри, надії та любові до рідної землі. Вона виступає як нагадування про те, що, незалежно від обставин, український народ залишається нескореним у боротьбі, в піснях, у думках та в серці кожного, хто плекає любов до своєї країни. Це гімн непохитної віри у краще майбутнє та незламності українського духу.