Пісня "Лиш музика врятує" виконавця WELLBOY занурює слухача в глибини почуттів і переживань, які виходять далеко за межі повсякденного життя. В тексті відчувається ностальгія, сум за втраченим і гостра потреба у зв'язку з рідними коренями та культурою. Ліричний герой звертається до музики як до єдиного спасіння від внутрішнього розбрату і зовнішніх викликів, які постають перед ним.
У перших рядках пісні йдеться про втому і фізичну неможливість тримати мікрофон, що може символізувати втрату сили, натхнення або відчуття зв'язку зі своєю творчістю. Проте, згадка про танці, природу і схожість з братом нагадує про необхідність згадувати та цінувати коріння, що об'єднує.
Основний рефрен пісні "Грай, грай, музико грай, Мене не ламай" є закликом до музики як до лікувальної сили, яка може врятувати душу від зневіри і розпачу. Музика тут виступає не лише як мистецтво, але й як символ непорушної зв'язку зі світом, здатного зцілити рани, втішити та надати сили.
Пісня також торкається теми втрати ідентичності та забуття коренів у сучасному світі, де "люди вже не ті". Згадка про "чорноземи" і "ходіння по своїй землі" символізує прихильність до рідної культури та історії, що є важливим аспектом особистісної ідентичності.
У підсумку, WELLBOY через пісню "Лиш музика врятує" передає універсальне послання про силу мистецтва і музики, які можуть врятувати, надихнути та зцілити душу в найважчі часи, закликаючи кожного згадати своє коріння та знайти опору в культурній спадщині. Лише музика, як вважає автор, здатна врятувати від внутрішньої пустки та зовнішніх викликів, стаючи своєрідним якорем, що тримає нас на поверхні.