Пісня "Тобто табака та все ж пока" виконавця WELLBOY занурює слухача в атмосферу легкої ностальгії та роздумів про особисту свободу, відносини і силу музики. Автор говорить про втому, яка відчувається у повсякденному житті, символізуючи її через неможливість тримати мікрофон – метафору втрати контролю чи здатності до творчості.
У пісні також простежується тема повернення до коріння та природності, як це відображено в рядках про росу і зелену траву, що нагадують про важливість самоідентифікації та зв'язок з природою. Ліричний герой намагається знайти спільне з іншими, попри відчуття ізоляції та відчуженості.
Ключовим елементом є повторюваний припев, де музика виступає як засіб для подолання труднощів і вираження емоцій. "Грай, грай, музико грай" – не лише заклик до музики як до рятівної сили, але й до здатності музики об'єднувати та втішати.
Пісня закінчується на позитивній ноті з упевненістю в тому, що незважаючи на усі випробування, музика має силу врятувати і надихнути. Це підкреслює віру автора в мистецтво як універсальний інструмент вираження і зцілення. Таким чином, WELLBOY втілює у своєму творі ідею про те, що, попри всі перепони, потрібно залишати місце для надії та знаходити утіху у музиці.