Ця пісня Анни Трінчер є глибоким розмірковуванням про втрату та біль розлучення. Вона починається з опису внутрішньої самотності та відчуття, що весь світ втрачений після того, як кохана людина пішла. Автор висловлює свою біль через метафору холодного дня, який "пече", підкреслюючи контраст між зовнішнім спокоєм та внутрішнім турбулентним станом.
У рефрені використовується метафора "любов - кропива", що вказує на болісність і терпкість досвіду любові, яка залишає сліди, подібно до попалення кропивою. Ця лінія також відображає змішані емоції співачки - відчай та спроби знайти в собі сили продовжувати жити незважаючи на біль.
Пісня також торкається теми невиліковної рани, яку залишає після себе втрата коханої людини. Вона говорить про те, що кожен біль залишає знак, підкреслюючи, що досвід втрати є невід'ємною частиною людського існування, що вимагає прийняття та зцілення.
В цілому, пісня є виразом глибокого особистісного досвіду, що зображує боротьбу між любов'ю, болем втрати та прагненням до зцілення. Вона відображає універсальний людський досвід, з яким можуть ідентифікувати себе багато слухачів, знаходячи в ній розраду та співпереживання.