У пісні "Які не вийшли в плавання…" MONATIK звертається до мрії про ідеальний світ, де панує свобода та щастя. Виконавець висловлює сподівання побачити місце, де люди можуть жити в гармонії з природою та один з одним, де відносини не обтяжені пустими обіцянками, а наповнені справжніми почуттями та взаєморозумінням. Описується бажання зустрічати разом новий день, обіймаючись до світанку.
Однак, співак також згадує про сувору реальність, де люди, подібні до каменів, ізолюють себе, втрачаючи надію на краще майбутнє. Вони чекають на щастя, як порти чекають на кораблі, які ніколи не вирушать в плавання. Але незважаючи на всі перепони, виконавець не втрачає віри в те, що зможе знайти або створити світ, про який мріє.
Монатік закликає до непохитної віри в можливість змін та прагнення до світла, навіть якщо для цього доведеться докласти неймовірних зусиль. Йдеться про подолання перешкод на шляху до ідеалу, про боротьбу за можливість жити в світі, де кожна мрія має шанс стати реальністю. Ця пісня – це гімн оптимізму та віри в краще майбутнє, де люди будуть вільні та щасливі.