У цій пісні виконавець MONATIK виражає глибоке бажання побачити інший світ, місце, де люди можуть вільно жити і ділитися щастям, подібно до теплого вітру, що ніжно грає з квітами, перетворюючи зиму на літо. Він мріє про світ, де обійми та щирі почуття тривають до самого ранку, де в зустрічі з сонцем знаходиться особлива радість і зв'язок між людьми.
Але реальність, як описує MONATIK, сповнена людей, котрі схожі на камінь – нерухомі, зарослі мохом в очікуванні щастя, яке, можливо, ніколи не прийде. Ці люди чекають на "кораблі", які так і не відпливли. Проте, виконавець не втрачає надії і вірить, що настане час, коли всі зможуть побачити світ, де здійснюються мрії, де люди не просто мріють, а перетворюють свої мрії на дійсність.
MONATIK закликає до боротьби з "кам'яними стінами" реальності, демонструючи необхідність докладати зусиль для досягнення світла, щастя і свободи. Він вірить у світ, де можливе справжнє "польоти", місце, де погляд на вчорашнє не стримує, і заради якого варто жертвувати всім. Пісня стає виразом непохитної віри в краще майбутнє, де люди не будуть "каменями", а зможуть знайти своє справжнє щастя і свободу.