Пісня "Але є люди як камені" виконавця MONATIK виражає глибокий сенс та сподівання на краще майбутнє. У перших рядках митець мріє про ідеальний світ, де люди живуть у гармонії з природою, свободою та любов'ю. Такий світ є місцем, де мрії перетворюються на дії, а людські взаємини наповнені щирістю та підтримкою.
Однак, реальність часто відрізняється від мрій, і саме це підкреслюється у наступних рядках. Автор пісні використовує метафору людей, які нагадують камені - вони мовчазні, нерухомі, іноді здаються безжиттєвими, зарослими травою в очікуванні щастя, яке, можливо, ніколи не настане. Ці "камені" символізують стіни, які обмежують нас, та перешкоди на шляху до досягнення світла і свободи.
Незважаючи на ці труднощі, пісня закінчується оптимістично. Виконавець знову наголошує на своїй вірі в майбутнє, де можливо все. Він закликає до необхідності докладати зусиль, подолати "кам’яні стіни" та рухатися вперед, попри біль і втому, прагнучи до світла і віри в краще майбутнє. Цей оптимізм та віра в здатність до змін є основною думкою пісні, закликаючи слухачів не здаватися перед обличчям труднощів.