Пісня "Сама як ся маю знову з краю" від ONUKA розгортається як глибокий ліричний роздум про самотність, внутрішній світ і спогади. У ній артистка звертається до своїх внутрішніх переживань, які пов'язані з самотністю та рефлексією. Вона зображує картину, де особистість ізолюється від навколишнього світу, "оминаючи" інших, щоб зануритися у власні думки та почуття. Згадка про "саме засинання з самого краю" метафорично підкреслює відчуття ізоляції та віддаленості від інших.
У пісні також присутній мотив спогадів та ностальгії, особливо в рядках, де йдеться про пам'ятання спільних днів і ночей. Це вказує на значну емоційну прив'язаність до минулих подій або людей, які залишили відбиток у житті виконавиці. Вона наголошує, що, незважаючи на фізичну та емоційну відстань, спогади про ці часи все ще живі та мають велике значення.
Особливо цікавою є динаміка між самітністю та спогадами. З одного боку, самотність може здатися важкою та обтяжливою, але з іншого — вона дає можливість зануритися у спогади та переживання, що, у свою чергу, може бути джерелом сили та самопізнання. Таким чином, пісня стає роздумом не лише про самотність як таку, але й про те, як внутрішній світ та спогади формують нашу ідентичність та впливають на наше сприйняття реальності.