Пісня "Сама засинаю з самого краю" від ONUKA відкриває перед слухачем інтимний світ виконавиці, наповнений глибокими рефлексіями та емоційними переживаннями. Лірична героїня пісні поринає у власні думки та почуття, описуючи свій стан самотності та внутрішнього відчуження. Вона говорить про те, як вона "оминає" усіх навколо, "гасає" в своєму власному світі, символізуючи тим самим віддаленість від зовнішнього світу та його проблем.
Водночас у пісні проглядається мотив непереможної пам'яті та зв'язку з минулим. Лірична героїня наголошує, що вона "не забуває" про важливі моменти життя та людей, які залишили в ній слід. Цей аспект пісні підкреслює цінність спогадів та їх вплив на сучасний стан душі героїні. Згадки про "наші дні, наші ночі" та рану, що "ще кровоточить", натякають на болючий досвід втрати або розставання, але й на незламність духу та здатність зберігати пам'ять про важливе, незважаючи на все.
Пісня переплітає в собі відчуття самотності та самоізоляції з глибокою прихильністю до минулого та людей, які залишили незгладимий слід у житті ліричної героїні. Це створює розмову не тільки про особистий внутрішній світ, але й про універсальність почуттів втрати, ностальгії та любові, що з'єднує людей між собою. "Сама засинаю з самого краю" виражає складність людської душі, її здатність до самоаналізу та збереження важливих моментів життя у своєму серці.