Пісня "А лише тільки звичка" виконавиці GROSU розкриває тему втрати почуттів у стосунках, які колись були сповнені любові та пристрасті. Вона порушує питання про те, чи було між героями справжнє кохання, чи все, що їх тримало разом, - це лише звичка, звичайність присутності одне одного в житті.
У перших рядках ми зіштовхуємося з роздумами про те, що колись палке почуття перетворилося на рутину. Вогонь у очах погас, а замість тепла і бажання залишилася тільки звична беземоційність. Авторка задається питанням, чи не була вся їхня історія лише грою, драмою без справжніх почуттів.
Далі в пісні ми бачимо спробу звернення до минулого, спогади про спільні моменти, які здавалися такими щасливими. З'являється ностальгія за часами, коли вони були разом, що контрастує з теперішнім станом речей, де вони стали чужими одне одному.
У заключні частини пісні повторюється рефрен, що підсумовує основну думку - можливо, все, що між ними було, це не кохання, а звичка. Цей мотив звучить як лейтмотив, який підкреслює сумніви та роздуми про справжність відносин.
"А лише тільки звичка" глибоко занурює слухача в роздуми про суть любовних відносин, про те, як легко можна заблукати між щирими почуттями та звичною прихильністю, що втратила свою справжню силу і значення.