Пісня "Ця жінка, що не знала ні тривоги, ні вини" у виконанні Жадана і Собак, Христини Соловій, занурює слухача в атмосферу глибокої, але трохи трагічної романтики, розповідаючи історію про незламне почуття любові, яке зустрічає на своєму шляху непорозуміння та випробування. Сюжет розгортається навколо двох закоханих, чия любов стає випробуванням для обох, символізуючи собою універсальну боротьбу за право любити та бути коханими незважаючи на перешкоди.
Перший абзац пісні розкриває думку про незмінність світу та переживань, які залишаються спільними для людей через часи. Він нагадує про важливість людських відчуттів, про здатність співпереживати та ділитися найглибшими емоціями. Це вступ до розповіді про вічність почуттів, які не зникають навіть зі зупинкою серцебиття.
Другий абзац вводить слухачів у саму історію про двох "диваків", які знайшли одне одного у великому світі, попри всі перешкоди. Це розповідь про ніжність і вірність, про здатність захищати своє кохання від жорстокості навколишнього середовища. Опис жінки, що "не знала ні тривоги, ні вини", підкреслює ідеалізоване бачення коханої, яка є опорою та джерелом натхнення.
Заключний абзац пісні малює картину сильних емоційного та фізичного зв'язку між героями, які стикаються зі злими силами світу, але продовжують боротьбу, опираючись на свою любов та спільні переживання. Вони сприймають свою історію як боротьбу не тільки за власне щастя, але й за можливість показати світові, що любов є наймогутнішою силою, здатною долати будь-які перепони. Ця пісня є гімном непереможної любові, яка існує поза межами звичайного сприйняття, ведучи слухачів через темряву до світла надії.