Ця пісня розповідає про біль та ностальгію, які залишаються після завершення відносин. Інтимні моменти, як от пити каву під дощем, які колись здавалися звичайними, тепер набувають особливого значення, відображаючи втрату близькості та тепла. Світло, що символізує радість та тепло відносин, тепер здається забраним, залишаючи лише темряву та холод.
Лірична героїня згадує про літо, символ щасливих часів, які вже не повернуться. Вона відчуває себе покинутою та самотньою, намагаючись знайти втіху у спогадах. Ідея про те, що вона більше не чекає квітів восени, підкреслює втрату надії на відновлення відносин.
У пісні також йдеться про спроби забути минуле, видаляючи спільні фотографії та намагаючись перестати думати про колишнього коханого. Проте спогади та почуття виявляються сильнішими, ніж героїня очікувала, і вони продовжують її переслідувати.
Заключний куплет вносить нотку меланхолійної надії, коли у сні до неї звертається колишній коханий, обіцяючи залишатися поруч, незважаючи на реальну відсутність. Це висвітлює бажання та потребу в збереженні зв'язку, навіть коли фізична присутність вже неможлива. Пісня в цілому розкриває глибокі емоційні переживання, пов'язані з розлукою та спогадами про минуле щастя.