Пісня "Все що казав не забудеш" виконавця Dima Prokopov занурює слухача у меланхолійну атмосферу осіннього розставання. Через метафору кави з краплями дощу автор передає відчуття холоду та самотності, яке супроводжує героїню після втрати близької людини. Вона оповита спогадами про минуле, коли було більше світла та тепла в її житті, але тепер, коли літо закінчилося, вона не чекає більше квітів - символу уваги та любові.
В серці композиції лежить глибокий біль від розриву стосунків. Героїня мріє повернути ті щасливі часи, коли вони клялися бути разом до кінця, але тепло їхніх відносин розвіялося, залишивши її з печаллю та розчаруванням. Їй здається, що вона готова зателефонувати йому, але його номер уже став чужим, символізуючи віддаленість та неможливість повернення до минулого.
Пісня також виражає невимовний біль від зради або невірності, коли всі слова та обіцянки, сказані колись, перетворюються на непрочитані повідомлення - "Все що казав не забудеш, та вже його не простиш". Останні куплети змальовують спроби героїні впоратися з втратою, видаляючи спільні фотографії та намагаючись переконати себе, що вона вже не відчуває болю. Та навіть у снах вона продовжує чути його голос, що знову обіцяє бути поруч, нагадуючи про складність повного відпускання минулого і переходу далі. Ця пісня - це лірична історія про любов, втрату та спроби знайти силу продовжувати жити, не зважаючи на біль.