У цій пісні Zlata Ognevich розкриває тему всепоглинаючої, безкомпромісної любові, яка перетворює всю сутність людини. Починаючи з готовності прийняти будь-які виклики та труднощі заради коханої людини, навіть якщо це може завдати шкоди ("Якщо твій цілунок отрута, Я вип‘ю його без жалю"), пісня передає ідею безумовної відданості.
Героїня пісні виражає свою любов через повну віддачу, не залишаючи місця для сумнівів чи вагань. Вона говорить про відданість не тільки фізичну, а й духовну, підкреслюючи глибину своїх почуттів ("Віддаю я все тобі, віддаю я Тіло, душу, мої сни"). Це не просто слова, це заява про готовність змішати своє життя з життям іншої людини настільки тісно, наскільки це можливо.
Лірика пісні також торкається теми втрати себе в іншій людині, але не як про щось негативне, а як про акт крайньої інтимності та єдності ("Жаждиво і хтиво проникну, Серце візьму, як трофей"). Це відображення того, як любов може змінити вас, розкрити перед вами нові горизонти, нові відчуття та емоції.
Закінчується пісня образом героїні, яка стає частиною природи, об'єднуючись з усім живим і всесвітом ("В засохлі землі я тепер течу водою, Я вітер, зорі і жіноча стать"). Це символізує вічність та безмежність почуттів, готовність розчинитися в коханні, що стає єдино важливим у житті. Любов тут представлена як найвища цінність, що здатна перетворити особистість, дати їй новий сенс і наповнити її життя неповторним змістом. Ця пісня є гімном надзвичайної відданості та глибокої емоційної зв'язку.