Текст пісні глибоко імпрегнований мотивами непохитної віри в силу любові, яка перевершує будь-які випробування часом і обставинами. Початок пісні висвітлює дилему про можливу втрату коханої особи, щодо якої автор висловлює непохитну віру у вічність почуттів, незалежно від зовнішніх обставин. Лірична героїня відмовляється приймати думку про те, що її кохання може залишити її, метафорично порівнюючи його з природніми явищами, що символізують невгамовність і вічну присутність.
У наступних рядках пісні виражається туга за об'єктом своєї любові та бажання фізичної близькості. "Доторкнись, пригорни" стає закликом до коханого, підкреслюючи важливість тепла та ніжності у відносинах. Цей момент підсилюється очікуванням "весни" у переносному значенні - оновлення почуттів та розпуску всього замерзлого та пригніченого.
Кульмінаційні рядки пісні "Я підніму, як крила, руки / І полечу за небокрай" символізують не тільки внутрішню свободу та незламність духу ліричної героїні, але й готовність подолати будь-які перепони на шляху до коханої особи. Пісня закінчується на позитивній ноті, з непохитною вірою в те, що кохання може перемогти будь-які перешкоди, і що кохана особа завжди відкриє двері, символізуючи вічну відданість та глибину почуттів. Таким чином, пісня є гімном невмирущій любові, яка освітлює шлях через темряву сумнівів та розлуки.