Пісня виконавця SHUMEI переплітається з глибокими емоційними станами, проникаючи в саму суть людського буття та відносин. Вона починається з заклику не просити любові насильно та не жити минулим, наголошуючи на важливості бути обережним з власними почуттями та не намагатися повернути те, що вже минуло. Артист описує спробу приховати свою тінь, свою справжню сутність, та крик душі, який залишається непочутим. Ця частина пісні символізує внутрішню боротьбу та самотність, коли найглибші почуття ім'я людини здаються невидимими та невисловленими.
У подальших рядках артист переходить до більш оптимістичного відтінку, висловлюючи готовність розпочати все спочатку та висловлювати безмежну любов до коханої людини. Це відображає бажання вирватися з пут минулого та знайти силу для нового почину, де любов залишається нескінченною та вічною. Однак, навіть з цим новим початком, існує невпевненість та загадка, як зберегти любов живою, підкреслюючи складність та непередбачуваність людських відносин.
Завершуючи, пісня повертається до мотиву невисловленого крику серця, наголошуючи на міцності волі та невіру світу до сліз людини. Це віддзеркалює внутрішню рішучість та самотність у боротьбі з особистими переживаннями, які часто залишаються невидимими для оточуючих. Пісня є виразом складної емоційної подорожі, що включає біль втрати, силу відновлення та вічний пошук зв'язку та розуміння в любові.