Пісня "Ніби кожен день ми прощаємось з життям" Віталія Козловського виражає глибокі почуття та роздуми про життя, любов і невідворотність прощань. У перших рядках автор метафорично говорить про те, що ми щоденно відчуваємо моменти розставань з життям, можливо, через рутину або труднощі, але швидко "приходимо до тями", знаходячи в собі сили продовжувати. Він натякає на те, що певні моменти або дії можуть здатися незначними чи навіть забороненими (як заблокований допис в інстаграм), але справжнє значення та вічність знаходяться у почуттях та словах, закарбованих у піснях.
Автор далі розмірковує про розділення світу на "до" та "після", що може відображати зміни в особистому житті або сприйнятті реальності, підкреслюючи цінність мимовільних зустрічей та "випадкових 'привіт'", які можуть виявитися значущими. В цьому контексті, бажання залишити після себе "цінний слід" може бути виразом прагнення до змістовності та впливу.
Ключова тема пісні - це любов, що виражається через образи зливи за вікном, що контрастують з теплом в душі, і бажанням перетворити кожен сірий день на щасливі моменти. Любов тут представлена як ліки від усіх бід, необхідність теплоти близької людини, яка є джерелом сили та натхнення. Автор висловлює свою відданість і бажання завжди бути поруч, незалежно від того, куди можуть завести життєві дороги, підкреслюючи цінність обіцянки і сили обіймів.
Таким чином, пісня є виразом глибоких емоцій, роздумів про життя, зміни, важливість любові та міжособистісних зв'язків. Вона відображає ідею про те, що, незважаючи на всі прощання та випробування, любов та близькість з кимось спеціальним можуть дати силу продовжувати й знаходити красу у кожному дні.