У цій пісні Наталія Бучинська звертається до теми невимовної туги за коханою людиною, з якою вона давно не бачилася, але яку продовжує любити всупереч відстані та часу. Лірична героїня висловлює свої почуття через метафору вечора, який "вплітає мрії у її волосся", символізуючи надію та мрії про зустріч з коханим.
Повторювані рядки про птахів, що кружляють над річкою "за хмарами" і голубів, що "голубляться", використовуються як образи природної гармонії та парності, яких прагне героїня. Вона виражає сподівання, що, як і птахи, які знаходять свої пари, вона також зможе знайти з коханим взаємне розуміння та щастя.
У пісні також присутня ідея невідворотності змін та прийняття у відносинах, що символізується рядками "Як станемо ми парою, то стерпиться і злюбиться". Це говорить про віру в те, що любов та взаємні почуття можуть подолати будь-які перешкоди та непорозуміння.
Останні рядки розкривають сумніви героїні щодо взаємності її почуттів, коли вона задається питанням, чи знайшов коханий свою любов у ній, чи все їй здалося. Це вносить нотку невизначеності та розмірковувань про реальність і мрії, які плетуться у її серці та думках. Ця пісня є глибоким роздумом про силу любові, час, відстань та надію на возз'єднання.