Ця пісня розповідає про складні стосунки, які, з одного боку, здаються закінченими, але з іншого — все ще мають глибокі почуття. Приспів з акцентом на "свято" та "річницю", що контрастує з відстанню між Києвом і Ніццею, символізує розрив між колишніми партнерами, що все ще сподіваються на відновлення зв'язку, попри очевидні перепони.
Лінія "Ти кажеш - треба забути тебе, Але як бути, якщо кохання І досі живе" висловлює основну дилему героїні пісні — неможливість забути кохану людину, незважаючи на її відсутність або бажання залишити минуле в минулому. Ця розриваність почуттів є основною темою пісні.
Подальші рядки розкривають, що обидва колишні партнери все ще відчувають сильні почуття один до одного, незважаючи на зовнішню індиферентність або спроби відштовхнути одне одного. Згадка про "повідомлення, що сиплються" та "очі, що дивляться в підлогу" натякає на незручність та відчуття провини, які супроводжують спроби зв'язку або відновлення відносин.
Заключні рядки про передбачувані дзвінки "до самого рання" та обіцянки, які малоймовірно будуть виконані, підкреслюють циклічність їхніх відносин, де надія та спогади не дають їм повністю розійтися. Пісня зображує внутрішній конфлікт між бажанням забути минуле та нездатністю відпустити глибокі почуття.