У цій пісні Сергій Заболотний виливає свої глибокі емоції та почуття, що виникли внаслідок складних відносин із коханою особою. Він починає зі зізнання у любові, незважаючи на те, що ця любов приносить йому не тільки щастя, але й біль. Ліричний герой описує, як кохана манить його та одночасно ранить його серце, підкреслюючи невід'ємну присутність цієї людини у своєму житті.
В подальших рядках співак говорить про спроби відштовхнути біль та прийняти межі свого серця, що коливаються під впливом стосунків. Ця частина пісні розкриває внутрішню боротьбу та сподівання, що з часом біль пройде, але кохання залишиться.
Завершується пісня виразом непохитної присутності коханої в усьому – у кожному слові, у кожній пісні, що символізує безмежну відданість та силу почуттів ліричного героя. Ця частина підкреслює, що все, що робить співак, він робить з думкою про кохану, прагнучи лише одного – щоб кохана визнала і прийняла його любов. Пісня відображає комплексність любовних відносин, де щастя переплітається з болем, але все ж таки кохання залишається домінантною силою.