У цій пісні виражені глибокі емоції і почуття любові, що супроводжуються болем і стражданням. Автор пісні говорить про свою невимовну любов до певної особи, підкреслюючи, що ця любов є сильною і неодмінною, незважаючи на біль і рани, які ця любов завдає його серцю. Фрази "Маниш мене, дурманиш" і "Серце моє ти раниш" вказують на магнетизм і одночасно токсичність їхніх взаємин, де любов спричиняє як захоплення, так і страждання.
У середній частині пісні згадується про біль, який, здавалося б, має пройти ("Ця біль мине"), та про спроби відволіктися від думок про кохану особу. Проте, навіть в цих спробах відволіктися, присутній зв'язок з коханою, оскільки вона є в кожному слові і в кожній пісні автора. Це підкреслює всепоглинаючу силу їхніх почуттів, де все, що автор робить або створює, нібито присвячено коханій особі.
В кінці пісні повторюються слова про любов, підкреслюючи сталість і незмінність почуттів автора, незважаючи на пережитий біль і розчарування. Автор просить кохану лише пам'ятати, що він її любить, наголошуючи на важливості цього усвідомлення для обох. Ця пісня відображає дуальність любові - як джерело найбільшого щастя та найглибшого болю.