Пісня розповідає про молоду дівчину, яка, народившись у середу, за повір’ями, приречена на горе. Проте вона не сприймає це як вирок, показуючи свою незалежність і самодостатність. Дівчина відмовляється від шлюбу з багатим чоловіком, обираючи замість цього кохання до простого юнака, що відповідає її уявленням про справжній зв'язок.
Описуються її почуття та вибір між матеріальним достатком і особистим щастям. Відмова йти за багатого, але чужого чоловіка, який намагається спокусити її розкошами, символізує її бажання залишатися вірною собі та своєму серцю. Вона цінує любов і відданість, які не можна купити за гроші.
Пісня також відображає тему очікування та вірності, оскільки героїня чекає на свого коханого, відправляючи його в похід з вишитою нею сорочкою як символом своєї любові та підтримки. Закінчується композиція образами стійкості та непохитності духу дівчини перед обличчям життєвих труднощів, відображаючи її внутрішню силу та оптимізм. Вона готова прийняти будь-які випробування, сподіваючись на краще майбутнє поряд з коханим. Так, пісня стає гімном справжньої любові та життєвої мудрості, що не залежить від зовнішніх обставин.