У пісні "Ще не любив повір мені…" виконавця Михайло Грицкан йдеться про глибоке та інтенсивне почуття кохання, яке переживає ліричний герой. У перших рядках ми бачимо зображення туги та відчаю, які відчуває герой через відсутність коханої особи. Йому не вистачає не тільки фізичної присутності коханої, але й здатності з нею зв'язатися, що символізує "нестача коштів для дзвінка". Також згадується недолік світла та тепла в його житті, що метафорично вказує на відсутність радості та надії.
У середній частині пісні ліричний герой описує свою кохану як невід'ємну частину свого буття, що є для нього джерелом натхнення і світла. Вона стає для нього музикою, що звучить у серці, і зіркою, що вказує шлях. Таке порівняння підкреслює незрівнянну цінність та унікальність коханої для ліричного героя.
Подальші рядки підсилюють ідею вічного та непохитного кохання, коли герой заявляє, що його серце "наче в комі" без присутності коханої, і він не готовий її віддати комусь іншому. Він закликає кохану ніколи не казати "ні", підкреслюючи свою відданість і готовність боротися за їхнє кохання.
В останній частині пісні герой висловлює бажання змінити сумніви коханої в віру, переконуючи в різниці між забуттям і пам'яттю. Він згадує спільні моменти щастя та гармонії, що їх пережили разом, як символ нерозривного зв'язку між ними. Ця частина підкреслює важливість спільних спогадів та сподівань на майбутнє, що має бути побудоване разом. Цілком пісня є виразом глибокого, незламного кохання та надії на те, що справжні почуття здатні подолати будь-які випробування.