Пісня "Над хвилями до краю милого" у виконанні Максима Бородіна занурює слухача у глибоку, емоційно насичену розповідь про боротьбу, любов і надію. Від перших рядків ми бачимо образ молодого чоловіка, який відправляється на війну, залишаючи за собою рідних. Його прощальні слова з батьком, матір'ю та сестрою сповнені обіцянки не померти та повернутися додому, відображаючи силу духу та непохитну віру в своє майбутнє.
У наступних рядках передається атмосфера війни через згадки про думки, подихи та вибухи, що символізують безперервну боротьбу та хаос, який військові відчувають кожен день. Зображення боротьби стає ще більш живим через описи спалахів та вибухів, які є невід'ємною частиною їхнього існування на фронті.
Проте серед цієї бурі емоцій з'являється мотив надії та прагнення до миру у формі легендарної чайки, яка летить над хвилями до коханої людини. Ця птах символізує свободу, мир та надію на краще майбутнє, де війна залишиться позаду, а любов і мир пануватимуть у серцях. Повторення мотиву "гой я гой яя" вносить елемент українського фольклору та культурної ідентичності, підкреслюючи незламність духу українського народу.
У пісні також звучить заклик до перемоги та віри в те, що Україна залишиться нездоланною та сильною нацією, незалежно від того, які випробування випадуть на її долю. Вона висловлює безумовну віру в те, що незважаючи на всі негаразди, кожен зможе знайти шлях додому, до миру і гармонії. "Над хвилями до краю милого" є гімном непохитної віри в світле майбутнє, любов, яка здатна перемогти найтемніші часи, і непереможного духу народу, що бореться за свою свободу.