Ця пісня виражає глибокі емоції та спогади, втілені через образ панни Інни та її сестри. Сюжет розгортається навколо спогадів про невинне, щире кохання до сестри панни Інни, яке автор пісні описує як "дитинно, злотоцінно". Це кохання було чистим і світлим, нагадуючи про юність та перші почуття. Ліричний герой згадує, як любов розквітала, немов квітка, повторюючи "раз, раз, раз", що символізує її невмирущість і повторюваність.
Описані образи природи, неба та шепоту гаю, які сплітаються з відчуттями героя, створюють атмосферу мрійливості та ностальгії. Помилкове сприйняття небесних явищ як очей панни Інно або шепоту гаю вказує на глибоку зв'язок між природою та людськими емоціями, підкреслюючи невимовну красу та глибину почуттів.
Проте, в пісні також присутня нотка смутку через усвідомлення того, що це кохання неможливе або недосяжне. "Я чужий Вам, я це знаю!" - цей рядок відображає біль і відчай від нерозділеного кохання та відстані, яка виникла між героєм та об'єктом його кохання. Заклик панні Інні пам'ятати про минуле, сплетіння спогадів із природою та емоційні вибухи ("Я ридаю") відображають багатогранність людських відчуттів - від любові до відчаю.
Пісня завершується атмосферою інтимності та затишку ("Вечір. Тиша. Ми"), яка контрастує з попереднім емоційним буревієм, нагадуючи, що всі переживання, які ми відчуваємо, - частина нашого буття та шляху до самопізнання. Останні рядки знову повертаються до образу коханої сестри, замикаючи композицію поверненням до витоків почуттів, з яких все почалося. Це створює відчуття повноти кругообігу емоцій та спогадів, які завжди залишаються з нами.