Ця пісня є емоційним роздумом про нездоланність минулого та біль втраченого кохання. Вона починається з нічної сцени, де ліричний герой стоїть під балконом, шепочучи "тільки не йди", що вказує на його відчай та бажання утримати кохану поряд. Однак, осіннє листя, що сиплеться, символізує неминучість змін та неможливість повернути минуле.
Чорне небо, що "знову закриває путь", метафорично показує відсутність шляху назад або будь-якої надії на відновлення відносин. Фраза "зараз станеться теперішнє, не суть" відображає резигнацію ліричного героя перед обличчям незмінності теперішнього моменту, який не несе в собі втіхи чи розв'язання.
Опис поцілунків під дощем, змоклої футболки та серця, "проткнутого ножем", підсилює образ страждання та глибокого емоційного болю, який викликає розлука. "Чергова незнайомка" та "чергова ломка" символізують повторюваність відчаю та спроб забути минуле, що закінчуються невдачею.
Повторення мотиву поцілунків під дощем на кінець пісні нагадує про циклічність болю та неможливість повністю позбутися спогадів про минуле кохання. Ліричний герой залишається у полоні спогадів та емоцій, що знову і знову приводять його під балкон коханої, незважаючи на усвідомлення того, що "прощати вже пізно".