Пісня Ірини Білик "Подаруй лиш на згадку ти" виражає глибокі емоції розлуки та невимовної туги, яка залишається після втрати коханої людини. Образ снігу, який жорстоко замітає сліди, символізує невблаганне стирання спогадів і відчуття порожнечі, що залишається після розлучення. Сніг, який тане і перетворюється на воду, втілює процес переживання горя, коли початкова біль поступово змиряється, але залишається відчуття самотності.
Лірична героїня зображена у стані між реальністю та сном, де вона танцює серед зірок, намагаючись відшукати втіху в своїй уяві, але усвідомлює, що останній крок її коханого назустріч їй більше не потрібен. Це підкреслює глибину її рішучості прийняти розставання. Образ лютого, який символізує холодність та віддаленість, вказує на час, коли біль стає особливо гострою через втрату.
У фінальній частині пісні повторюються слова про відпустку коханої людини, з проханням залишити лише холодний поцілунок на згадку. Це виявляє бажання ліричної героїні зберегти хоча б маленьку частину минулого, як символ спогадів про пережите разом. Пісня пройнята атмосферою смутку та рефлексії, водночас в ній звучить мотив смирення із долею, яка забрала кохану людину, залишивши лише спогади.