Пісня "Білий дим тих сніжинок, що з висоти" у виконанні Ірини Білик – це ліричний вираз глибоких емоцій та переживань, спричинених розставанням. Сніг у цьому контексті стає метафорою забування та втрати, що замітає сліди минулих відносин, залишаючи замість спогадів лише "білий дим" невловимих сніжинок. Елементи погоди використовуються для підкреслення переходу часу та зміни емоційних станів.
У другому абзаці пісні розкривається тема самотності та спроб змирення з втратою. Протагоніст не може знайти спокою, постійно перебуваючи у стані ностальгії та спогадів про минуле, яке вже неможливо повернути. Танення снігу та його перетворення на воду символізує неминучість забуття та втрату зв'язку з минулим.
В останніх рядках пісня переносить акцент на рішучість та прийняття незворотності розставання. Заклик "якщо хочеш іти - іди" відображає відпускання минулого та готовність до нового етапу життя без партнера. Поцілунок, який залишається "лиш на згадку", символізує останній зв'язок з відносинами, який тепер є лише частиною спогадів.
Таким чином, пісня Білик виявляється глибокою рефлексією на тему любові, втрати та відновлення після розставання, використовуючи образи природи та змін у погоді як метафори переживань героїні.