Ця пісня - це ліричне роздумування про втрачене відчуття любові та ностальгію за минулим. Виконавиця повторює питання "Куди поніс вітер?" та "Я вже забула як то любити", що символізує втрату спогадів та емоцій, які колись були яскравими та значущими. Метафора моря квітів, яке забрав вітер, підкреслює красу та хрупкість минулих відчуттів.
У середині пісні слова про те, що виконавиця давно шукала те, що блукало в ній і що зчарувало назавжди, вказують на глибоку внутрішню потребу знайти втрачене, згадати тепло та близькість рідних рук, рідне слово. Це свідчить про тугу за втраченими зв'язками та спогадами, про бажання повернутися до часів, коли не було розлуки, і все здавалося простим і зрозумілим.
Повторення звернення "нагадай" слугує кличем до пам'яті, спробою відновити зв'язок з втраченим відчуттям любові. Ця пісня - глибокий особистісний пошук сенсу в минулому, спроба через музику та слова знову знайти в собі здатність відчувати та любити.