Пісня "У берегів холодні вуста але тут у людей гарячі серця" виконавця YAKTAK занурює слухача у глибокий рефлексивний наратив, де теми втрати, пам'яті, і національної ідентичності переплітаються в єдине ціле. Лірика відкривається з розповіді про втрачену хату та родинні зв'язки, які вже не можна відновити в фізичному світі, але які все ще живі в пам'яті. Це символізує не лише особисту втрату, але й глибший зв'язок із корінням та історією.
Далі пісня переходить до запитань про самоідентифікацію та вибір шляху в житті, наголошуючи на необхідності пройти через труднощі та прийняти виклики, які перед нами стоять. "Новий день залиє сірі краски" говорить про непередбачуваність майбутнього та про те, що кожен день приносить нові випробування та можливості для зростання.
Центральні рядки пісні "У берегів холодні вуста але тут у людей гарячі серця" відображають контраст між зовнішніми умовами та внутрішнім світом людей. Це висловлює ідею про те, що незалежно від холодності зовнішнього світу, гарячі серця людей та їхня воля до життя, любов та відданість своїй землі і культурі здатні подолати будь-які перешкоди.
Заключні рядки про сповіді "писані по воді" та про воду як джерело життя і символ повернення до початку символізують циклічність існування та важливість пам'яті про минуле для розуміння себе і свого місця у світі. Пісня закінчується повторенням про втрачену хату та стежки, підкреслюючи, що, незважаючи на всі втрати та зміни, спогади і зв'язки з минулим залишаються в нас назавжди.
Таким чином, пісня YAKTAK є розмірковуванням про втрату, пам'ять, витривалість духу та нескінченний зв'язок із рідною землею, що об'єднує минуле, теперішнє та майбутнє в єдине ціле.