Ця пісня розповідає про внутрішні відчуття людини, яка хоч і не бере безпосередньо участь у війні, але відчуває її наслідки глибоко в собі. В перших рядках йдеться про нічні кошмари, які символізують війну, що "палає" в душі автора, нездатність відпочити та внутрішній конфлікт, який відображається через метафору серця, що "пише пісні" у пошуках вираження свого болю.
Далі текст піднімає питання національної ідентичності та мови, акцентуючи на тому, що війна розбудила в людях розуміння важливості єдності та самоідентифікації. Вибухи та смерть стали рудим дзвоном, який змусив багатьох повернутися до коріння, хоча деякі й досі залишаються непереконаними.
У рефрені підкреслюється, що незважаючи на фізичну відсутність на війні, війна "живе" всередині, викликаючи біль і внутрішні роздуми. Це відображає універсальне почуття, коли зовнішні конфлікти залишають глибокий слід у душі людини, змушуючи її переживати біль, страх, та водночас - бажання змін. Пісня стає виразом колективного досвіду, що об'єднує людей, які опинились у подібних обставинах, нагадуючи про силу спільних переживань і важливість підтримки одне одного в часи випробувань.