У цій пісні виконавець BALSAM розмірковує про вічність космічного руху та мізерність людського існування на фоні нескінченності Всесвіту. Сонце, яке продовжує свій шлях по небосхилу до знаку зодіаку автора, символізує неупинний рух часу та космічних процесів, що не зупиняються ні перед чим і не залежать від людських бажань.
У другому абзаці пісня набуває глибшого філософського змісту, порівнюючи людей з космічним пилом на тлі величезного космосу. Автор задається питанням про значимість людського життя і діяльності у великому порядку речей, підкреслюючи, що, на відміну від нескінченного життя зірок, існування людини є лише мить.
Останні рядки розкривають іронічне ставлення до самооцінки людства, яке, незважаючи на свою мініатюрність у Всесвіті, має великі амбіції та самовпевненість. Пісня закликає до скромності та усвідомлення свого справжнього місця у космічному порядку речей. Це глибокий рефлексивний твір, що змушує задуматися над вічними питаннями буття та нашою роллю у незбагненному Всесвіті.