У пісні Нікіти Кісельова "І знов ти взяла мене у полон" описується глибоке й пристрасне кохання, що володіє силою перетворення й виражається через метафоричні образи й порівняння. Перші рядки, які згадують портрети Леонардо да Вінчі, наділяють об'єкт кохання майже надприродною красою і глибиною, вказуючи на те, що ця людина викликає в автора безмежну віру та емоційну відданість. Через порівняння коханої зі сяйвом і небом, пісня підкреслює безмежність і велич кохання, що охоплює весь світ автора.
Згадка про нічні розмови і спільну тугу робить образ кохання ще більш інтимним і особистим, показуючи глибину емоційного зв'язку між закоханими. Кохання тут виступає як сила, здатна пробачати та зцілювати, а також як джерело невгамовного бажання переживати ці емоції знову і знову.
Останні рядки пісні закликають до відчуття єдності та спільного полум'я між закоханими, наголошуючи на тому, що кохання є справжнім джерелом світла та тепла в їхніх серцях. Це не просто емоційний зв'язок, але й глибока душевна спорідненість, яка здатна протистояти будь-яким випробуванням. Таким чином, пісня відображає універсальну тему любові, що є вічною та всеохоплюючою силою.