Ця пісня є виразом глибоких емоцій та почуттів, які виникають між двома закоханими. Вона починається з опису коханої особи, яку співак порівнює з образами з портретів Леонардо да Вінчі, наголошуючи на її красі та таємничості. Це порівняння підкреслює неземне та безмежне захоплення об'єктом своїх почуттів.
У наступних рядках пісні йдеться про вірність і співпереживання, коли співак згадує про моменти, коли кохана плаче вночі, та про свою здатність співчувати і відчувати її біль. Це підкреслює глибину зв'язку між ними, заснованого на взаєморозумінні та емоційній підтримці.
Далі автор зображує кохання як щось дивовижне та непередбачуване, порівнюючи його з розквітлими квітами і гарячою чашкою чаю, що обпікає серце. Такі образи підкреслюють силу та інтенсивність почуттів, які можуть бути як болісними, так і екстатичними.
В кульмінації пісні співак висловлює своє захоплення і тривогу, які викликає кожен погляд коханої, наголошуючи на її красі, що робить її порівнянною з навколишнім небом. Завершується пісня зображенням кохання як чистого світла, що означає істинну та щиру любов, яка об'єднує їх і створює між ними невидимий вогонь почуттів. Таким чином, пісня є відображенням всепоглинаючого кохання, що переживається з усією глибиною душі.